З тобою хочу коси відпускати,
І бути найгарнішою за всіх,
І кожен ранок разом зустрічати,
Щоб в хаті було чути наший сміх.
Я хочу знову й знов тебе чекати,
І двері відчиняти лиш тобі,
Своїм теплом тебе щодня плекати,
І знати – найрідніші на землі.
Та страх скуває із середини мене
А що, якщо не в силі все прийняти,
І все неначе гарний сон візьме й мине,
Хто знов без крил навчить таку літати?
Та страх –це перешкода, я пройду,
Я вірю в те, що зможу все здолати,
Я зможу, і пройду любу біду,
Лиш в Бога треба сили попрохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2016
автор: Наталія Вороневська