Посадив я горіх під вікнами
І тепер він шумить щовечора,
Заспокоюю його подумки,
Після виступів з Ради диспетчерів.
На весні він квітне красиво,
І осипаний цвітом рясно.
За вікном просто диво!
Світять в небі зіроньки ясні.
Моя надія то зіронька,
Що згасає ще до сніданку.
Моє сподівання то кожна квітонька,
Що опадає від вітру подиху.
То жінка колись закликала
Щоб садили горіхи під вікнами,
Справдяться ваші всі сподівання,
І у щасті будете вічно ви.
Він, як в країні - наш охоронець
І з ним вам буде не страшно.
Та може не в горіхові справа?
В цій країні і йому вже навіть лячно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652204
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 17.03.2016
автор: Лелітка