Мої літа-горобчики,
щасливії літа –
злетіли в небо синєє,
де райдуга вита...
Де пам'ять у хмарках не спить
й на землю погляда –
там річечка мілішає,
але ж тече вода...
Колись брели в ній ніженьки,
давно в моря втекла
і сни мої туманнії
вишнева квіть змела...
Щонайдорожчі миті в них
на злото, чи скарби
не розміняю ряску днів
й весняний цвіт верби...
18.03.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652452
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.03.2016
автор: Променистий менестрель