В одному їдемо вагоні, люди, з вами
До світлих станцій, що будуються віками:
Любов, Надія, Віра, Правда і Добро,
Чому на інші вас бездумно потягло?
Чомусь притягують вони вас, як магніти -
Обмови, заздрощі, невіра шлють привіти,
Як мухи на липучку, зіскакуєте в них,
Тому і голос правди у ріднім Краї стих.
У просторі єдиному та часі з вами ми,
Усе, що нині маємо, - заквасили самі.
Причина тих упадків і знана, і проста:
Загублене душі святе, споганені вуста.
Подайте щиро руки і найкраще воскресіть,
Із душ своїх почніте, щоб світ цей міг ще жить.
І добре пам'ятайте, що Бог - один для всіх,
Що тут ми у гостині, - вбивайте в собі гріх.
18 березня 2016
(с)Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2016
автор: палома