Він малював, писав, терпів наругу.
В дитинстві та в ув'язненні терпів.
Тягнулася натхнення лісосмуга
Поміж колючих від життя шипів.
Неоднозначні з Богом мав стосунки:
То славив, то погане говорив.
Нехай Господь дарує порятунок
Тому, хто змалював багато див.
Він не пророк, хоча болів душею,
Щоб в Україні краще нам жилось.
І горе досягало апогею
В поезії: то слово так пливло.
Він був собі звичайним чоловіком,
Якому Бог подарував талант.
І щирість в творчості не зникла з віком,
Не виставляв на вірші прейскурант.
Не сотворімо ідола й ікони,
Не будем же й применшувать заслуг.
Письменником, художником до скону
Був наш Кобзар, наш український друг.
09.03.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652556
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.03.2016
автор: Оксана Корнієнко (Буянова)