усередині зріє настільки потужна зброя, що впору в північну корею
мою посмішку впізнають перехожі, обходять трамвайною колією
я мідас, перетворюю на бурштин лакування диванних билець
я ван гог, я замість усіх картин малюю розчерки вилиць
це цікавість, яка результує в квитках на аляску в один кінець
і в спрощенні піраміди потреб до алмазної лихоманки
я дивлюся на нього в кав*ярні й думаю: хай йому грець,
у минулому житті я ж стала його коханкою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2016
автор: Долька Полину