* не для мене світили щасливі зірки в отчім небі…
Шлях мій – чужинця полин, скалок-тернин килими,
Зорі холодні, байдужі… дні із тривог… міражі:
Край, де народжений був, де я зробив перші кроки…
– Земле чужа, прийняла мене втраченим сином своїм.
* відкриття гіркоти пізнання…
З’являємось в світ. І від долі обітниць медових
чекаємо в вірі й надії, що раєм постануть всі дні;
і світ пізнаємо, й приходить
наука печалі житейська:
гірчить і любов, і надії, а дні з жалом болю. Життя…
* причастя пам'яттю…
Торкаюся слова – мов дівчини,
юним, колишнім, щасливим,
і світяться свічами спогади, входжу в їх Храм, мов на суд;
Як же ти швидко минуло все: перша закоханість, молодість,
Час, де причастям любові я перший цілунок прийняв!..
* в’язень слова, спогадів і ночі…
Вірного слова ув’язнений, подих шукаю коханої
Я у сакральних метафорах, часові душу заклавши:
Ранок з юначою пристрастю землю, вагітну надіями,
Пестить словами… – метафори… подих… прощання… ти… біль…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652579
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2016
автор: Касьян Благоєв