Не диво, що погорблені в нас спини,
Що звикли капелюх в руках тримати.
Та, - кожен встань з колін за Україну!
Бо, нащо тоді – тужилася мати?..
Не диво, що не бачимо ми неба...
Така хронічна і страшна хвороба!
І, все таки, - почати маю з себе!
Я злий! Я невдоволений! Я – бомба!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652639
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.03.2016
автор: Андрій Бабич