Ти є, ти поруч. І оберемок квітів
стискаю міцно у своїх руках.
Моє. Ти - знову! Я поглинаю світло,
і ледь тремчу, і це уже не страх.
Бентежна мова. Запалюючи свічі
торкатися до обріїв надій.
Ловлю, казково, тіні й рідні вічі.
Мовчати б в собі те, що ти є - мій.
Та тут є щось мінливе, наче в квітів.
Букет рум"яно дихає в вуста.
Ти поруч, отже біля мене світло,
і ваза більше не буде пуста...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2016
автор: тепла осінь