[i]Коли мовчать слова лиш каменем наріжним
Затиснуть душу ношею взуття,
Чи то звалилося на голову життя
Ось так зненацька болем запобіжним...
А треба було йти собі по сте́жках,
Шукати весну серед люду холодів,
Колючості розбещених світів,
Мабуть не там я ріс і ме́шкав...
Та не хотів, не вмів, не знав,
Як правду голу далі боронити ?
Як зло на віки вічні схоронити ?
Щоб в серці утворився сплав...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652841
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.03.2016
автор: Мандрівник