Вона самотньо-одинока,
Хоч в домі чоловік, дитина.
Балакає десь забагато
У тім уся її провина.
Від нецікавості родини,
Від туги, жалю й порожнечі
Дивитись стала у чарчину
І алкоголь зломив їй плечі.
Тепер ще більше не потрібна
Усі висміюють, глузують.
- Як вік дожити, як піднятись?
- Допоможіть хоч хтось! Плазують
Думки у голові туманній
Себе в дурмані не знаходять,
А чоловік, донька та рідні
Все рідше в дім її заходять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652930
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.03.2016
автор: Батьківна