Не обіймай мене за плечі холодними руками,
Не торкайся обличчя морозними долонями,
Не цілуй мої вуста, заледенілими губами,
Не сковуй зима стара, душу й серце кайданами.
Не вкривай моє тіло сніжно-ніжними пестощами,
Давним давно забутими, бо пройшла твоя пора,
Не горнися , не любися, не втирайся лестощами,
На коси віхолу не посилай...Достатньо добра.
Я хочу, щоб сонцелика весна теплом обійняла,
Струсонула попіл зими з пуп"янок абрикосів,
Розквітла біло-рожевим квітом, тугу з душі зняла
Й зазвучав скоріш для нас, оркестр пташиних голосів...
Щоб одягла вінок різнокольоровий терпко-п"янкий
На поля, сади, ліси, на трави духмяно- хмільні,
Де дух її вже лоскоче й бринить ароматом тонким,
Мурашки по шкірі... Мов у світі ми ірреальнім...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653022
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.03.2016
автор: Макієвська Наталія Є.