Сину мій любий, ростила тебе,
Усе, що могла віддавала,
Коли був маленьким тебе берегла
І жити потроху навчала,
Не спала ночами, леліла тебе
І щиро до Бога молилась,
Щоб тільки тебе не торкалась біда
І завжди тобою я жила,
Ти виріс синочку, ти виріс давно
Таким, як тебе уявляла,
Розумний і мужній, ти гордість моя,
Пишаюсь тобою, пишаюсь,
Ти виріс, а потім настала війна
У мирній завжди Україні,
Сказав ти тоді: «А хто як не я,
Піде боронити країну?»,
Пішов на війну, боротись пішов,
А я проводжала сльозами,
Щоб тільки тебе не забрала війна,
Щоб тільки війна не забрала,
Я, рідний мій, дуже за тебе боюсь
І молюся щиро щоночі,
Щоб ти повернувся додому живий,
Бо дуже побачити хочу,
Онука мала питає щодня,
Коли вже повернеться татко?
Я з болем, ховаючи сльози в очах
Кажу, що все буде в порядку,
Я вірю, повернешся, вірю, живий,
Ти нам збережеш Україну,
Чекаю, люблю, обіймаю тебе
І молюсь за тебе мій сину!
Автор: Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653128
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 20.03.2016
автор: Марія Скочиліс