Прощають...
Коли вже не пече,
Коли вже не мордує,
Коли сльоза очей
Вже більше не годує...
Готова вже душа
Простити...
Коли розставлені крапкИ
І з тим вже можна жити...
Неділя прощення сплила
А я питаю в Бога:
Простити ворога чи ні ?
Біль , сум"яття і засторога !
Ну як простити , світе мій !
Батькам, що сина в землю клали...
Вони на світі білім цім
Все , що " не так " - проклЯли !..
Кусок заліза в сина тілі,
Папір,що повісткою зветься,
Злодійську душу в жирнім тілі
І смерть, що косить і сміється...
Простити...
За сироти і за руїни,
За мрій незбутих далечінь,
За те, що вкрали пів-країни...
Як це простити , Боже мій ? !
Навчи..
Себе, як можна примирити,
Як все прийняти це,
І як простити ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653141
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.03.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова