Вона приходить до нього вночі,
Добре знає, де він ховає ключі
І кожне з своїх попередніх життів,
Спробуй вичитати чоловіка лише
По його обличчю,
І по травмах в його хребті.
Навіть якщо ріки течуть невідомо куди –
Можна рухатися вздовж берегів,
Обходити пастки, змінювати маршрут,
Навіть по смерті я відчуваю,
Як у тобі болить
Неперегоріла любов,
І як б’ється об теплість твоїх грудей
Серця дзвінкий парашут.
Тому приходь, приходь до мене вночі,
Я кожної ночі залишаю на місці ключі,
Я кожної ночі чекатиму твоїх слів,
Говори першою,
Бо тільки Господь, який тебе сотворив,
Знає про справжню ніжність,
З якої витканий твій живіт:
Пагону й стебел,
Вологості й снігу,
У кожній любові завжди заховано
Пекло
Окремо для жінки,
І вдвічі для чоловіка.
Срібна риба сниться тобі все частіше,
Чорне сонце ззовні нагадує місяць,
Тільки вночі, коли він залишає
Тебе абсолютно без кисню,
Спробуй вичитати його обличчю,
Свого єдиного чоловіка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2016
автор: Мирослав Гончарук_Хомин