Перестала плакати вже стріха,
Ластівки затихли у кублі,
Небо синє – це єдина втіха,
А вночі ще зорі золоті.
Сонечко моє, а ти проснулась,
Треті півні напились води.
До плеча легенько пригорнулась,
В серці залишаючи сліди.
В білизну вдягнулися садочки,
Ми пішли оглянути наш сад.
Зеленіють ще малі листочки,
Сік пускає синій виноград.
Щоб довіку жити нам з весною,
Щоб зозуля кукала роки…
Щоб до віку бути вдвох з тобою,
Щоб любов горнути до щоки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2016
автор: Віталій Назарук