Тримає ніч зіркові полустанки,
Між ними швидко потяг-час кочує.
І рух оцей не видно на світанку.
Не бачать й ті, хто уві сні ночує.
Зірки - це предки? Ні, це образ станцій,
Це символ справ, не зроблених ще зовсім,
Це зміст утрати - їх не видно вранці.
Це сенс печалі, що приносить осінь.
А ніч із зір пасьянси розкладає,
Несе в ковші лиш їй відому ношу.
І світять нам, мов полустанки раю,
Ці зорі - світлячки принцеси ночі.
21.03.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653252
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.03.2016
автор: Оксана Корнієнко (Буянова)