[quote]Якщо комусь не сподобається, видалю зразу... Просто описав наболіле...[/quote]
Пробач, але себе я не пробачу...
Чи хочеш, щоб мовчав? Щоб сірим жив?
Хай так... Усе одно... Ні... Я не плачу...
Бо я себе давно занапастив...
Я звик уже, щоб жертвою без свідків...
Мене з'їдали, пили і до дна...
А я мінявся так, що було бридко
У очі подивитись... Є вина?
Вона то є... Себе картати мушу
За те, що сіро-кольоровим став?!
Це, б***ь, не смішно! Це плювок у душу!
***
Забудьте все... Забудьте, що сказав...
Одне життя - це мовби Стіна Плачу:
Записок - повно... Чи все є, чи ні?..
Іди... Себе ніколи не пробачу...
***
Не пробачайте... власний крик душі...
21.03.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653376
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.03.2016
автор: Systematic Age