Не буде вам прощення та чистого життя,
Залита вічним гноем, тхне смородом земля
За кров пролиту тяжко, помре серцебиття,
Останні цикли спраги падають у небуття.
За сльози вдов жіночих, отримаєте смерть,
Нагряне чорна буря, то ваша перша чверть
За віру молодую, поляже княжа масть
Розбиту в шелт свободу, наш Бог не зможе впасть.
Не зможете зломити козацький героїзм
Продать солдатські душі, зрадливий ваш цинізм
Зв’язати ноги долі, для вас не песимізм
Повстати та страждати – утвердити нацизм.
Ви думаєте просто, життя своє прожить
Та прийде божа кара, поки що вона спить
Засне батьківське серце, як син його лежить,
Відчуєте на власне, як блискавка блищить.
За владу вашу чесну, отримаєте честь
Безвихідну, снодійну, даровану нашесть…
За очі ваші гідні, вибір вам надасть
Пожерти один одного, втопити в собі власть.
Природа дасть надію, нового діяча,
Загине диктатура від славного меча
У степі чутно голос одного лиш драча
Упали її крила, завмерла саранча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653485
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.03.2016
автор: Андрій Казакевич