Так, я не поет, можливо ним не стану,
Але писати просяться думки.
Буває так, що закричати хочеться -
А ти собі тихесенько мовчиш.
Візьмеш у руку теплу чашку кави,
Почнеш бруднити нею цей листок.
Непомічаючи, що у квартирі безлад,
В мобільному - пропущений дзвінок.
Занурюєшся в паралельний вимір..
Людей немає там, лише твої думки.
І, дякуючи Богу, що тобі дозволено -
Думки свої, складати у вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653504
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 22.03.2016
автор: not found