Я боюся новин,
Тих новин, що приходять зі сходу.
Їм нелегко іти.
Як бійці в камуфляжі, ідуть.
Часто навіть в мороз
Крижаним обливаються потом,
Коли мусять нести
У чийсь дім непоправну біду.
Вони тяжко ідуть.
Ніби чують і власну провину,
Бо ніде і ніхто
Не радів ще подібним гінцям.
Коли ждуть тих вістей,
Завмирає уся Україна –
Перетворюється
В слух – до дзвону,
В набат – у серцях.
І повсюди жіночі вуста,
Молять Бога, щоб слово –
Чорне слово новин
Не спинилось над рідним ім’ям,
Щоби наша земля
Не стікала невинною кров’ю,
Щоб, як віспа, війна
Не плодила на ній мертвих плям.
Я боюсь. Знов боюсь…
А вслухаюсь.
Інакше не можу
І легенько зітхаю,
Як день ще когось не скосив.
Але завтра?
А завтра – безлике
І надто тривожне…
Та коли ж у новинах
Зблисне радість –
Замість сльози?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2016
автор: Ніна Багата