Дивиться день мені в очі,
Питає мене, - хто я є.
А я – заховав те «своє»
Подалі від люду...
Зранку, до самої ночі,
Боюся, - вулканом зірвусь!
Та, знаю, що перебоюсь!
І – бомбою буду!
Бомбою, - в кожній людині,
Свічкою, - в кожній молитві!
Тим, що від вчора й донині,
Дуже болить нам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653682
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.03.2016
автор: Андрій Бабич