Билась у вікно тривожно ніч.
Голосно зітхали пізні мрії.
Воском по щоці сльоза... Облиш,
зранене коханням серце мліє.
Мука злих невідань загорта
душу в морок. Непроглядну товщу
страху не розірве самота...
Може, її болем тихим зношу.
В грудях спалахнуло і горить.
Фатум нас розбив на два сузір"я...
Я зорю зриваю, хай летить
і на мить торкне тебе хоч мрія.
....................................................
За вікном зітхає пізня ніч.
Рветься знов весна у сни й....надія.
Запізнілі сумніви облиш,
наш в коханні світ ВЖЕ пломеніє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2016
автор: Мар’я Гафінець