Я закричав би від люті на себе самого,
Що не можу кохати її навзаєм,
Вона мене просить кохай до нестями,
Але мої мрії беруть не своє.
У тебе інша мета,
Не зараз, кохання воно на потім,
Чи ти та , чи зовсім не та?
У грудях дурманний опіум.
З кожним разом доза збільшується,
Чи будуть уривками спогади знищуватись?
Потяг до тебе не зменшується,
Але ніяк не дозволю собі зближуватись.
Питання, питання одні питання.
Ти наче є , але тебе немає,
Кохання твоє - твоє сподівання,
Душа не вмирає , вона кохає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2016
автор: Константинов