Я б до тебе торкалась дощами,
Тими теплими, синьо-літніми.
Поки ми так стояли й мовчали,
Я б тебе огортала квітами.
Ніжнопізніми, вітробарвними...
Стали навіть до щему рідними.
Поки ми ще не дикі атоми,
Цілувала б губами мідними!
Нагадала б, як добре бачити
Не словами, які вже списанні,
Я б могла тебе розтлумачити,
Як Ван Гог цей світ кипарисами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2016
автор: Невідомська Вікторія