Скалічені ноги, поранені руки
І в грудях так сильно щимить.
Слізьми налилися блакітнії очі
І кров на пшеничнім волоссі блищить.
Зазнала тортури і зраду, і втрати,
І болем у серці відлунює крок.
Її зупиняють та кажуть: "Не варто!
Не треба тобі тих міфічних зірок!"
Та що їм убогим, хіба вони знають
Лиш злагоди й спокою прагне вона.
А діти її вже давно потерпають,
Від лиха страшного, що зветься війна.
Її незалежність шматується псами,
Та прийде і їм неминучий кінець.
Бо неньку боронять, боронять віками
Мільйони, мільйони незламних сердець!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653776
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.03.2016
автор: Ірин Ка