Чарівна диво-усмішка ласкава,
а очі променіють бірюзою –
таким жінкам на віллах пити б каву,
під шепіт океанського прибою.
Тебе ж магнітом тягне в пекло воєн
потреба – захищати і спасати.
Маленька амазонка, смілий воїн,
ти вибрала тяжке життя солдата.
В анналах пам'яті копатись нам довіку,
шукаючи... не факт – лиш вірогідність,
знайти такого ж духом чоловіка,
що проявив ту ж витримку і гідність
у кодлі, де навкруг – ненависть чорна,
брехня пекуча, аж скипає розум,
нестерпний голод і судилищ жорна,
знущальний фарс та істеричний безум,
зміїний яд і вовтузня запекла
над вироком... Та Надю не зламали!
Як гордо ти пройшла всі кола пекла!
Як, сміючись їм в «рожі», гімн співала!
Їм не почути просьби, скарги, стогін,
ці істини не здатний раб сприйняти:
якщо ти вільний, ти і в клітці – воїн!
Не повзає, народжений літати!
Незламна сила і любов бездонна
до України, мужність – без трагізму...
Ти полонила світ, мов Примадонна
Всесвітнього театру стоїцизму!
НАДІЄ наша світла і незламна,
улюблена народна героїне!
Усім ти показала: нездоланна, –
як ти, – непереможна Україна!
23.03.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653880
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 23.03.2016
автор: Світлана Моренець