Я БАЧУ.
Пройшовши крізь безжальні жорна,
Вцілівши майже на краю,
Я бачу: що земля не чорна.
З рожевих ранків трунок п’ю.
І знов бажання є відчути,
Як наповняє мрію кров.
І вірити: ще може бути
Хмільна, стривожена любов.
Яка не слухає поради,
Не вірить в силу перешкод,
В сліпім захопленні п’є радість
Немов напій цілющих вод.
23 березня 2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2016
автор: dovgiy