[i]І я ловлю найвищу суть
Людського лету мов на крилах,
Нехай не застигає ртуть -
Та кров, що рветься десь по жилах
Туди, де мрію позовуть
Солодкі здоби неба - тіста...
Ви чуєте як дні гудуть
Бджолиним роєм серед міста ?[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653889
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.03.2016
автор: Мандрівник