Мої думи сіються
на плечі лягають.
Мої мрії мріються,
до неба сягають.
Дивлюсь зачудовано
на зорю ранкову.
Від Бога даровано
нам красу казкову.
Кроками все міряю,
по стежках ступаю.
Думами і мріями
себе наповняю.
Земля зачаровує
і небо безкрає.
І я зачудована
наснагу черпаю.
Душа моя повниться
ніжними словами.
А серце клопочеться
земними ділами.
Мрії й думи сіються
попід небесами.
Мережками стеляться
перед журавлями.
Журавлі підхоплюють,
несуть їх у далі.
І простір наповнюють
мудрими думками.
Білим світом котяться
з любов"ю до краю.
Як же любо жити,
як війни немає...
І Бог нам підказує,
і земля, і небо.
Усе що ми маємо
берегти нам треба!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653911
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 23.03.2016
автор: геометрія