Мрії й думи сіються

                                           Мої    думи    сіються
                                           на  плечі  лягають.
                                           Мої    мрії    мріються,
                                           до  неба  сягають.
                                                                                                   Дивлюсь  зачудовано
                                                                                                   на  зорю  ранкову.
                                                                                                   Від  Бога  даровано
                                                                                                   нам  красу  казкову.
                                           Кроками  все    міряю,
                                           по  стежках  ступаю.
                                           Думами    і    мріями    
                                           себе  наповняю.
                                                                                                     Земля    зачаровує
                                                                                                     і  небо  безкрає.
                                                                                                     І    я    зачудована
                                                                                                     наснагу  черпаю.
                                           Душа  моя  повниться
                                           ніжними    словами.
                                           А    серце    клопочеться
                                           земними    ділами.
                                                                                                       Мрії  й    думи    сіються
                                                                                                       попід    небесами.
                                                                                                       Мережками    стеляться
                                                                                                       перед  журавлями.
                                         Журавлі    підхоплюють,
                                         несуть    їх  у  далі.
                                         І    простір    наповнюють
                                         мудрими  думками.
                                                                                                       Білим    світом    котяться
                                                                                                       з    любов"ю  до  краю.
                                                                                                       Як  же    любо    жити,
                                                                                                       як  війни  немає...
                                         І    Бог    нам    підказує,
                                         і  земля,  і  небо.
                                         Усе    що    ми  маємо
                                         берегти  нам  треба!..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653911
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 23.03.2016
автор: геометрія