вальсуєм ми, мов місячні пір'їни,
граційно злиті в трепетнім повітрі,
нам невідомий час, зникання і руїни,
танцюємо в долонях теплих вітру
кружляє ночі танцювальна зала,
а пальці вітру в ній живі колони,
і міст свічки повільно опливають,
а танець наш не скінчиться ніколи
народи й міфи відлетять за вітром,
але для нас таємний він союзник,
тих меценат, хто здатний полетіти,
хто якір болю відпустив безглуздий
хто вірить в те, що смерті і немає,
є тільки танець з невловимих рухів,
бо навіть Той Великий, що над нами,
танцює з Вічністю, узявшися за руки
а час людська недосконала міра,
за нею в танці ми забули стежить,
тепер читаєм по губах сузір'їв,
що край - це вигадка, а істинне безмежжя
і ми долаємо такі крихкі кордони,
ми переродимось уже в новому па,
а танець наш не скінчиться ніколи,
бо сила притягання та ж сама
23.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653928
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 23.03.2016
автор: Віталій Стецула