Непросто доброту на справжність міряти
І співчуття, й порядність, і довір’я…
Велике горе, коли діти – сироти.
І гірко теж, як сироти – подвір’я.
Не так давно рожевими геранями
У світ дивилась чепурненька хата,
Але біда слізьми умила ранніми –
Пішла хазяйка…
Звідки – не чекати.
І хаті лячно.
Мов дитина, щулиться.
Усі на неї поглядають скоса.
Парканчик зник.
І мало не вся вулиця
Не криючись, у двір «гостинці» носить.
Йдуть мимо люди.
Йдуть і спотикаються,
Та жаль, чи жах ні в кому не зажеврів.
А вікнам все герані увижаються –
Вишукують в смітті свої – рожеві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2016
автор: Ніна Багата