Латала рване й зношене до дір,
Корилась примхам долі, чи недолі?
А подумки, ромашки рвала в полі,
А подумки, торкалась Сонця й Зір.
Корилась не наказам, так боргам.
Зцілити треба, мовчки йшла за зіллям,
А подумки - у келих божевілля,
А подумки - всміхалася богам.
Корилась звичкам, виливала страх,
Бо не навчили жити, за бажанням.
А подумки - в нестримних сподіваннях,
А подумки - зотліли вежі в прах.
Корилась досі, крила відросли
І страх, як дим у мареві розтанув.
А подумки злітать не перестану,
А подумки Ніч Світлом нарекли.
21.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2016
автор: Ліна Ланська