Життя мені вона подарувала,
любити, вірити творить добро,
усю себе постійно віддавала,
частинку серця віддала свого.
З роками свої руки зовсім з терла,
прасуючи весь час наші вбрання,
і очі її зовсім вже не бачать,
вночі казки читала нам щодня.
Вечерею нас смачно годувала,
збираючи всіх разом за столом,
і посмішку свою подарувала,
коли побачила нас всіх гуртом.
Наші слова, не коштують нічого,
чудовими якими б не були,
бо материнське серце відчуває,
себе спокійно коли поряд ти.
К.Д.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2016
автор: КД