Ти безумна ловила іскри, наче, зорі
І погляд, до мурашок на шкірі голодний
Тільки їжа тобі осточортіла
Ти хотіла волі, любові і волі.
Обнімала міцно, сама цього не розуміла
Торкаючись осередку болі
І гнівно кляла долю
Закликаючи на допомогу вічність.
Як, завжди, твої долоні ніжні
Губи промовляють, тільки те що скаже серце
Очі горять за полум'я більше
І не спопеляють, а дають життя наче сонце.
Ти ненавиділа вірші
За їх неспроможність передати глибини.
Потонула й безумна переді мною ожила
Хапаючи зорі, наче, іскри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2016
автор: Сильчук Назар