Зсередини пече, розтікаються соки по тілу.
Миготливий ліхтар не дає уловить силует.
Говорила з собою, що поспіхом відмолоділа
І шовкову хустинку змінила на теплий берет.
Говорила… ба, ні, промовчала про ніжні цілунки
З вісімнадцяти весен та, навіть, з тридцятих років.
Одпечалило вже, позбирались бажання у клунки –
Час схотінки вчепити під стелю аж ген сволоків.
Правове верховенство тлумачила в стилі прем’єра,
Ніби маю ще право жадати тепла серед криг.
Шлях до мінусу йде, не топтати в коханні Рив’єру,
Та й кохання саме зустрічати на аркушах книг.
Може плюнути смачно на натяки зморшок зухвалих,
Зустрічати весну, як годиться, з парфюмом Шанель?
Два романи завести, для тіла, але не тривалих,
І покинуть нарешті депресії темний тунель?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654023
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.03.2016
автор: Нея