[b]Десь між зорями витають
Їх фантазії й думки.
Духів предків виглядають.
А від кого ж то вони?
Було в Ноя троє діток:
Сим, Яфет, а ще і Хам.
Дав Господь і трьох невісток
За жінок його синам.
Як зійшла вода Потопу,
Розмножалися вони.
Жив ще Ной багато років
І від Господа мав сни.
Його діти розрослися –
Стало в них вже три роди.
Ось і ти не помилися –
З цих родів і вийшов ти.
Бо то дерево – із Ноя,
А гілки – його сини.
Когось мучить параноя:
Інший рід якийсь вони.
Корінь в дерева – Господній.
Він дає для гілок сік.
Стережись, щоб у безодню
За зневагу не відсік.
Не врятують духи предків,
Ані Божища, ні Род,
Бо не править світом Сонце,
Хамів внук, що то – Німрод.
Над усім – Господь, Владика!
Бог лиш Він, Святий – Один!
Честь йому, хвала велика
Звідусіль, зі всіх глибин!
Галина Яхневич.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2016
автор: Тріумф