Обрізаєш волосся й видаляєш всіх зайвих людей,
Натомість не краще, а ззовні стаєш пластмасовим,
І плетешся дорогою внікуди, розбитими кимось трасами,
Натискаєш на серце, намагаючись ввімкнути ріплей.
Викидаєш чуже обличчя, змиваючи зайві маски,
Натомість стає ще гірше, ти досі чужий собі, плетешся у пошуках дому,
Забувши про те, що ти всюди чужий і, навіть, забувши про втому,
Страхування від болю - це порвані часом паски.
Обрізаєш волосся й видаляєш всіх зайвих й чужих,
Але ж зайвий лиш ти собі, і не більше,
І життя - це лиш пазли з кривих й прямих,
Й на твоєму шляху крім тебе немає інших.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654168
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.03.2016
автор: Danka