Мій милий,
Давай не будемо шарпати наш маленький клубок, щодня витягаючи з нього по нитці.
Не варто плювати з образи в обличчя,
не тому, що не личить, а тому що болить.
І давай не втікати, бо від себе, нажаль не втечеш, особливо якщо ти живеш кимось іншим,
Ми грішні, та давай не будемо більше,
бо нитки не втримають вічність.
Всьому є кінець, але наш не настане так швидко,
а може не дамо йому навіть початись,
так давай, щоб нитки перестали рватись,
просто зупинимось, аби зупинити час.
Змотаємо наші тонкі, пошарпані нитки в клубок і знову опинимось в теплому ліжку,
торкаючись ніжно тілами й муркочучи,як закохані кішки,
затягнемось димом і зробимо ще один крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2016
автор: Danka