ранками мерзну. мені вже давно не спиться.
стати одною із крон є останнім волінням.
більше не світло,
сьогодні безжально і вітряно.
пощо мені світло - учора вночі достеменно,
стосами в темряву
канули пристані всі і усі кораблі.
позаяк ми вмирали від втоми й любовей то стерті.
позаяк ми родились то знову вмирали і от
наш порожній форзац від автографів, може, від
смерті?
незігрітим лишає наш берег і білий пісок
нам дірявить долоні.
що я ранками внутрішній безлад збираю докупи
не побачить не вчує ніхто і ніхто
не прийде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2016
автор: kappa