Більш не дивлюся у люстерце…

Що  розказати  про  кохання?
Шкільне  те  перше  –  зірка  рання,
А  далі,  все  життя  останнє  –
Повага,  звичка  та  чекання

Можливо,-  справжнього  кохання
У  сновидіннях,  існуванні
Мирського  броду  хвилювання,
Перебирання  у  ваганні…

Здається,  не  знайшла  перлини,
Хоч  придивлялася  щоднини,
Поради  слухала  родини,
Тим  пошуком  жила  невпинним…

Мабуть,  на  все  Господня  воля,-
Така  моя  самотня  доля,
Душевна  рана  аж  до  болю,
Сердешна  пристрасна  неволя…

Та  квітка  не  зросла  кохання,
Не  дивлячись  на  всі  благання,
Що  злет  несуть  серцям  єднання,
З  промінням  сонячним  –  вітання!

Всім  відає  –  один  Всесильний
Та  вітер,  що  гуляє  сильний,
Одним  -  той  дар,  –  рушник  весільний,
Другим  же  –  роздум-поклик  вільний…

Більш  не  дивлюся  у  люстерце
Та  не  віддам  нікому  серце,
Як  душу  незрадливу,  руку,-
Кохання  зичачи  онуку…
24.03.2016р.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2016
автор: Єгорова Олена Михайлівна