Під мармурним небом-зонтом,
Світлини небесної сотні.
Опівніч всі сходять гуртом
До місця безбожної бойні.
Вдивляються в лиця свої
У місячнім журнім світінні,
Запитують, ніби живі:
«То як живуть друзі та рідні?»
Я квіти героям кладу
На паперть майбутнього храму
І тихо в напрузі стою:
Чекаю на прощення й кару.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654243
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.03.2016
автор: Г. Король