Папір – не совість.
Він не червоніє,
Він спить собі спокійно уночі.
Намисто букв
Йому не ріже шию,
Неправдою не може задушить.
А в разі чого –
Спалять. Знову добре,
Бо попіл – то корисно для рослин.
Верба ж, напившись
Мінеральних добрив,
Кричатиме від гіркоти́ брехні.
Та хто збагне?
Хіба що птах підхопить –
і… каменем (нести не стане крил).
А в тиші неба плакатиме совість.
Вона безсмертна.
Совість – не папір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654269
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2016
автор: ptaha