Відчуй щось окрім голоду і спраги,окрім злості і чужих доторків.
Слід прислухатись до звуків міста,до тієї прірви,що між тобою і мрією.
У тій прірві вирує окреме життя,з твоїх негараздів,чвар і ліні.
Там звісно багато бруду, застиглої любові,там зупинений час.
Ти послухай ліси,цей шелест листя,ти послухай птахів,яких я просила донести вісті.
Ти послухай як голосно рвуться струни надії.
Ти послухай як можна пронизливо мовчати.
Ти одного разу відклади усі справи і наговорись із собою,не віддавай себе нікому. Проаналізуй те,що проходить крізь пальці.Проаналізуй те,що прокололо серце наскрізь. Проаналізуй те,що обпекло твої губи. Проаналізуй чи варто,чи на даний момент є актуальним.
Ти відчуй усі втрати,ти вбери в себе усю ніжність котру не розтратили.
Ти відчуй вогонь,котрий горить в кожному.
Ти відчуй,як лають собаки від безвиході.
Ти відчуй,як в дитинстві зранився ножем,а зараз словами.
Ти закрий очі,перенесись в щось більш вагоме.
.
Лише спитай себе,чи ти ще здатен на?
Лише спитай себе,чи ти ще здатен заради?
Лише спитай себе,чи не втратив відчуття прекрасного?
Лише спитай себе,чи вагоме ще існує?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2016
автор: Mary Mo