Укотре торкнусь твоєї
Душі незбагненно-ніжно, -
Так солодко і неспішно
Зітхне навесні земля.
Та тінь у кінці алеї
Так млосно, хоча й невтішно,
Майнула туманно-сніжно,
Без листя стоїть гілля.
Гранично знайомий погляд
Зловила - лезом...на лезі.
На часточки, у бентезі,
Роздягне і спопелить.
Торкнеться пекельний спогад :
Сережки ті на березі
Грайливо, з вітром почерзі,
Зривали - кров стугонить.
І плакали білокорі
Від щастя, котились сльози,
Солодким щемом, а грози
Сміялися без жалю.
Спліталися у покорі,
Вустами збирали роси,
Бо впали до ніг покоси
Від щемного:"Я люблю..."
24.03.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2016
автор: Ліна Ланська