Я відпустила все, нічого не чекала,
Лиш часто душу огортала пустота.
Як в світі цьому жити - я не знала,
Мене вбивали болі та людські слова.
Та я навчилася сміятися крізь сльози,
Ховать страждання глибоко в душі.
В моїй оселі холодно, морози,
І не дописані романи та вірші.
Були в житті моїм похмурі дні,
Що руйнували все моє життя.
І гублячись самою у юрбі,
Не бачила дороги в майбуття.
Та потім наче грім із неба,
В житті моїм з'явився ти.
Нічого більш мені не треба,
Тільки прошу: "Не відпусти".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2016
автор: Яна Шевчук