Доленько, замріяно-ясна
Подивись, яка цвіте весна,
Розбуди надію у душі -
Осяйні я напишу вірші...
Доленько, залюблено-проста,
Бачиш, он стеблина пророста,
Зачекай, а, раптом, хоч у сні
Порадію трепетній весні...
Доленько, прошу тебе, зігрій,
Воскреси, надію дай, зумій.
Ще нехай душа моя співа,
Може, ти почуєш, я - жива...
Доленько, засмучена моя,
Подивись уважно - поруч я,
Разом переходимо світи,
У яких живемо я і ти...
Не сумуй же, доленько, пусте -
Десь блукає літо золоте.
Відшукай його і пригорни,
То ж дитя чарівної весни...
Доленько, голубонько , прости...
Непотрібне спалюю... А ти?..
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654476
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2016
автор: Наташа Марос