Чий то голос: «Прокинься! Прокинься!»
Стільки ніжності в ранок налив?
А чиї ж то малесенькі крильця
До вікна спів оцей принесли?
Ось… – «Прокинься!..»
На радісній ноті
Слово рідне дзвенить, звеселя –
Це ж вівсянка в нагрудничку жовтім
Так майстерно його вимовля!
Посилає пробудження світу.
Ледь притихне і знов почина.
Ну і як же тут не підкоритись?!
Прокидаюся. –
Кличе весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2016
автор: Ніна Багата