Розвію попіл смутку я за вітром,
Що принесе в моє життя весну.
Надію маю, ще любов моя розквітне –
Тобі її я в серце донесу…
Я сумніви й тривоги подолаю,
Хоч і бар’єри ставить нам життя.
Тебе я і на відстані кохаю –
У наше спільне вірю майбуття.
На фото бачу я блакить очей,
Твій погляд скромний серцю дорогий.
У ньому сяйво зоряних ночей
І блиск води небесно-голубий.
Такий тендітний стан тонкий дівочий,
Волосся шовк завитий у косі.
Твоїм обличчям я милуюся охоче –
Сміються губи – пелюстки в росі.
Ти на дивані в платті голубому –
Воно так до очей Твоїх пасує.
Маленьке цуценя сидить на ньому –
До нього я Тебе ледь-ледь ревную…
© S.Nemo
25.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2016
автор: Finist