Геранії згадалися мені,
Котрі п'янили запахом дитинство,
Їх викладала мама на вікні
У кольорах, немов рясне намисто.
А я торкалась ніжно пелюсток,
Котрі чарівно щось мені моргали,
Та й так кортіло вплести у вінок-
Лишень вдивлялась, щось мені казали.
Згадалась мама, усмішка її,
Така подібна до моїх гераній,
Тих, що сьогодні пестить на вікні-
На маминім вікні, промінчик ранній.
А я стою, закохана у світ,
Вдивляюсь в сиве мамине віконце,
Лиш спогади лишають тихий слід,
Про маму, про геранії, мов сонце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2016
автор: Леся Утриско